Як працює лікарня під час боїв у місті. Про поранених, лікування полонених окупантів та психологічні настрої в колективі
На початку березня російські військові зайшли у Вознесенськ (Миколаївська область). Тоді в частині міста йшли запеклі бої, аж поки окупантів не прогнали далі.
Вознесенська багатопрофільна лікарня не закривала свої двері, а працівники місяць не залишали робочі місця.
Про реалії першого, найстрашнішого періоду війни, розповів директор лікарні та співзасновник ГО «Медичні лідери» Володимир Красьоха. Про це йшлося під час онлайн-дискусії «Як працюють лікарні поблизу лінії зіткнення», що організував Український центр охорони здоров’я.
– Настрої в колективі
«Радію, що тоді ми не знали про звірства в Бучі. Думаю, якби про це було відомо, настрої в колективі були б інакшими. А так частина працівників була на межі, але практично всі залишилися. Виїхали лише окремі люди з маленькими дітьми», - каже керівник.
– Акцент на пораненнях та ургентних хворих
Завдяки тому, що усі хірурги, анестезіологи і травматологи залишились, була змога допомагати пораненим. Амбулаторний прийом тимчасово припинили.
«За декілька днів, коли тривали бої, ми прийняли 260 постраждалих. Сильно допомогли військові медики. Це герої, які витягували потерпілих з поля бою і вивозили в безпечніші зони, де їх могла забрати «швидка» і відвезти до нас», - пригадує Володимир Красьоха.
На щастя, лікарня не опинилася в зоні обстрілів.
– Лікування російських військових
Непростим випробуванням для медиків стала необхідність лікувати полонених російських військових.
«Почуття лікарів були очевидними, але всі мовчки робили свою роботу. Що в кого було на душі – всі тримали при собі. Добре, що поруч були наші військові, які і взяли пораненого в полон, а потім швидко його забрали з лікарні», - каже Володимир Красьоха.
– Зачинені аптеки
З початком боїв аптеки у Вознесенську швидко зачинилися.
Проблему нестачі ліків вдалося вирішити домовленістю з керівництвом однієї з них. Директор лікарні взяв медикаментів вартістю 360 тисяч гривень під особисту відповідальність, тому що розумів: найближчим часом альтернативи не буде.
Завдяки цьому вдалося протриматися місяць, поки запрацювали поставки з інших міст, а також потік гуманітарної допомоги.
«Люди приходили і казали: «Дайте щось від тиску». І ми в підвалі нарізали по 2-3 пластинки», - каже очільник закладу.
– Проблеми з доїздом та їхні наслідки
Через підірваний міст були проблеми з доїздом «швидких» до лікарні. Згодом вдалося знайти обхідні шляхи. Але наслідки несвоєчасної госпіталізації помітні навіть кілька місяців потому.
«Зараз бачимо занедбані серцево-судинні захворювання, багато хворих госпіталізується в тяжкому стані».
На щастя, на відрізаній частині міста залишився досвідчений фельдшер «швидкої», який не побоявся і продовжував працювати. Через військових вночі під мостом лікарі передали йому набір для допомоги пораненим.
***
Зараз у лікарні достатньо працівників: всі напрямки працюють. Щоправда, дитяче відділення з невеликим навантаженням, бо місцеві мешканці з дітьми здебільшого виїхали.
Нещодавно «Лікарі без кордонів» розпочали надавати психологічну допомогу у стінах закладу. Звернутися можуть усі охочі.
Раніше ми розповідали про те, як у Вознесенську під час війни працює первинка: https://cutt.ly/uZta8h0
Пишаємося стійкістю колег і бажаємо якомога швидше повернутися до втілення мирних планів