Вже кілька місяців в Україні говорять про можливе повернення рахунків медичних закладів на обслуговування до Державної казначейської служби. Багато прогресивних лікарів категорично проти такої практики. І на це є низка причин. Поясню на прикладі закладу, який я очолюю:
- - Немає усієї суми на рахунку? Проводьте кілька тендерів
Наприкінці 2018 року Мукачівська лікарня Святого Мартина отримала статус комунального некомерційного підприємства. І замість Держказначейства почала обслуговуватися у банку. Це дозволяє планувати свою діяльність і головне – при потребі вносити зміни у ці плани, не залежати від бюджетних призначень. Ми змогли проводити закупівлі під прогнозовані суми і не перейматися дозволами казначейства. Однак все кардинально зміниться, якщо нас повернуть під «владу» казни.
Наприклад, нам потрібно купити ліки на наступний рік. При обслуговуванні в казначействі процедура виглядала б так: оголошуємо тендер на 20 мільйонів гривень, проводимо торги, але казначейство не затверджує договір, бо у нас у фінплані не передбачено необхідної суми на ці видатки. Хоча ми плануємо, для прикладу, знайти необхідні кошти всередині року або переглянути потребу в другій половині року і укласти додаткову угоду на зменшення по тих чи інших позиціях, залежно від потреби і за підсумками використання.
У випадку ж обслуговування в банку ми можемо розраховуватися з постачальниками і відповідно – отримувати ліки – поступово протягом року.
При дефіциті коштів у бюджеті казна вибирає платежі по пріоритетності: заробітна плата, енергоносії і т.д. Тому багато платежів можуть “висіти” в казні кілька місяців і ми не зможемо виконувати своїх зобов’язань перед контрагентами. Пригадую час, коли при спробі купити щось, більшість постачальників відмовлялись співпрацювати, почувши одне слово “казна”.
- - Казначейство забере право на бюджет розвитку, а не проїдання
За принципами Держказначейства, дохід закладу завжди повинен відповідати видаткам. Різниці не передбачено, тому ми не зможемо планувати будь-що, чий масштаб перевищує наявні саме зараз кошти, з ідеєю, що протягом планового періоду ми знайдемо ресурси, щоб покрити дефіцит.
Умовно, якщо ми маємо договір з НСЗУ на мільйон гривень, а запланували видатки на 1,5 мільйона (знаючи, що різницю можна залучити завдяки платним послугам, грантам, благодійникам чи підтримці місцевої влади), Держказначейство такий фінансовий план не пропустить. Ваші видатки не відповідають надходженням? Розмова закінчена.
Обмеження фінансових планів законсервує нас, забере у керівників лікарень право мислити критично і бізнесово. Казначейство визнає тільки бюджет консервації, а не бюджет розвитку. Прогресивне планування стає неможливим за цих умов.
Крім того казна завжди погоджувала кошториси, а зараз є фінплани. Цікаво, як з цим бути?
Як на мене, то вихід буде один. Оскільки комунальні підприємства як організаційно-правова форма керуються Господарським кодексом, то казні конче необхідно спрямувати нас в русло Бюджетного кодексу, тобто повернути нас у статус організації/установи. Це повний відкат ще глибше, ніж було до реформи.
Також цікаво, як буде виглядати рух коштів від НСЗУ до ЗОЗ, адже раніше це відбувалось по казначейській вертикалі - по рівнях розпорядників. Тобто зараз кошти від НСЗУ лягають на банківський рахунок лікарні в лічені хвилини, а буде так, що кошти проходитимуть через ДОЗ, ВОЗ і лише тоді - в заклад. При цьому на кожному рівні хтось може перерозподілити кошти на свій розсуд між закладами по мірі критичної потреби, я вже не кажу про час руху коштів у кілька днів.
- – Казначейство – це суцільна бюрократія та затримки виплат, в тому числі зарплат
Казна – це купа затримок, незручностей та бюрократії. Кожен крок ти мусиш погоджувати з безліччю інстанцій та чиновників, кожна платіжка проходить сім кіл пекла. А це серйозні затримки з розрахунками за будь-що. Наприклад, обіцяєш контрагенту розрахуватися завтра, а гроші він в кращому випадку отримує через тиждень. Те ж саме із заробітними платами: будуть суттєві затримки виплат. Держказначейство безумовно не має такого рівня сервісу та швидкості, як банки. Натомість має безліч бюрократії.
Ми були на обслуговуванні в казначействі. Тому я знаю, що кажу: це було вкрай незручно та неефективно.
- – Наслідки не лише для лікарів, а й пацієнтів
Наслідки повернення рахунків до Держказначейства відчують не лише керівники лікарень, чия робота ускладниться в рази, чи медичні працівники, які вчасно не отримуватимуть зароблене, а й пацієнти. Не відразу, але з часом це рішення наздожене усіх.
Адже за цих умов заклад застигає в розвитку, не змінюється на краще. Зменшиться кількість нового обладнання, ремонтів, будуть затримки із закупівлею ліків. Врешті хтось постраждає лише через те, що бюрократична машина вкрай неповоротка.
- Через те, що одиниці зловживають, не повинні страждати всі
Єдиний аргумент прихильників такого рішення – це те, що витрату грошей закладами охорони здоров’я начебто потрібно контролювати, мовляв можливі зловживання з боку керівників. Але, якщо хтось каже, що лікарні мають нецільові видатки і неефективно використовують гроші, спершу нехай доведе це. Поки ж це більше популістські розмови і плітки, а не факти.
Якщо в когось є претензії до певної лікарні, варто звернутися до суду або в податкову службу, яка перевірить заклад. Проте, не потрібно цей шаблон застосовувати на всю систему. Тим паче, лікарні зараз керуються Господарським, а не Бюджетним кодексом України. Якщо нас знову повернуть в рамки Бюджетного кодексу, це буде відкатом реформи і поверненням назад. Зусилля останніх років будуть знівельовані.
Єдине раціональне пояснення, чому це відбувається – бажання збільшити кількість обігових коштів у казні. Завдяки затримці грошей на рахунках, а саме так і відбуватиметься, в певний момент начебто буде більше обігових коштів у Мінфіну. Чи варто заради цього кидати під потяг медицину? Питання риторичне. На мою думку, це неправильно, нелогічно і навіть аморально.
Зупиніть крах медичної реформи.
- Євген Мешко, директор Мукачівської лікарні Святого Мартина, співзасновник ГО «Медичні лідери», Академії сімейної медицини України, сімейний лікар